Заповит Януковича. Як умру, то поховайте мене на Рублівці, Бо не хочуть мого тіла кляті українці… Гнали мене із престолу, гнали, як гандона… Немав часу, та й забув я з золота батона… Утікав я вертольотом з свого Межигір’я, По дорозі розлетілось моє кодло з пір’я… Упирався… та не здався отому Майдану, Сам собі своїм указом вирив довгу яму. Закопайте мене в землю, забудьте образи, На могилу покладіть мого унітаза. І на ньому прив’яжіть з триколору банта, Бо народ уже несхоче такого гаранта… Друг мій, Путін, ляснув щиро мене по мордяці… …Поруч мене ви повісьте «ригів» на гіляці. Нехай вітер тіла їхні день і ніч гойдає, Хай Украйна таких падлів більше і не знає! Признаюся, українці: президент я хуїв! Поруч мене хай спочинуть Захарченко і Клюєв. Після себе я залишив одні лиш руїни… Хочу, щоб і Симоненка вигнали з країни! Бо якщо за ним вам йти — «труден путь и долог». Він такий же комуніст, як я геніколог. І за мною в Україні ніхто не заплаче, Бо смертей Небесной Сотні ніхто не пробачить… Лиш пробачте, українці, жителів Донбасу… Що довірили країну мені…ПІДА*АСУ…

Теги других блогов: Янукович українська поезія вірш